Виконайте завдання практичної роботи у документі WORD, а потім завантажте за посиланням:

​

​

​

Роботу виконати до 12 травня включно.

​

Завдання 1. 

Конституція «Об'єднаних колоній», що іменувалася «Статті конфедерації та вічного союзу», набула чинності тільки 1 березня 1781 р. після затвердження його всіма державами (штатами). «Статті конфедерації», власне, були міжнародно-право­вим договором про утворення союзу 13 незалежних держав (кон­федерації) «для спільної оборони, забезпечення своїх свобод, а також взаємного і загального добробуту». Кожна держава (штат) зберігала свій суверенітет у внутрішніх і зовнішніх справах. Члени конфедерації зобов'язувалися надавати допомогу в разі будь-яких посягань на один із штатів.

Для керівництва загальними справами конфедерації (оголо­шення війни, укладення миру і міжнародних угод, призначення і приймання послів, установлення правил карбування монети, ство­рення конфедеративних збройних сил тощо) затверджувався одно­палатний конгрес, який складався з делегацій, обираних законодавчими органами штатів. Кожна делегація мала в конгресі один голос. У періоди між сесіями конгресу його повноваження пови­нен був здійснювати комітет штатів, який складався з делегатів від кожного члена конфедерації.

Повноваження конфедеративних органів були дуже обмежені. Вони не могли приймати рішення з найважливіших питань без згоди більшості членів конфедерації, не мали права примушу­вати членів конфедерації до виконання прийнятих рішень. У них не було також власних фінансових засобів, оскільки вони не могли встановлювати і збирати податки.

 

Дайте відповідь на запитання:

1. Які умови об’єднання штатів були записані в Конституції?

2. Які справи могли вирішувати в Конгресі?

3. С кільки голосів мав кожен штат в Конгресі? Чи справедливо це було?

4. Чому в представників Конгресу не було власних коштів?

​

Завдання 2. 

Конституція США 1787 р. Біль про права 1791 р.

Основоположним принципом Конституції став поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, проголошений свого часу англійським філософом Локком і розвинений мислителем Франції Монтеск'є - «одна влада стримує іншу».

Вища загальнофедеральна законодавча влада доручалася Кон­гресові, який складався з двох палат; нижня — палата представ­ників, верхня - сенат. Двопалатна структура парламенту відобра­жала федеративний устрій держави.

Палата представників обиралася на 2 роки прямим голосуван­ням із загалу громадян, які досягли 25-літнього віку. У той час виборчі округи були рівними за чисельністю виборців (по 30 тис. жителів). Було потрібно також, щоб кандидат у палату представ­ників не менше 7 років був громадянином США і проживав на момент виборів у тому штаті, де обирався.

Члени сенату обиралися законодавчими зборами штатів: по 2 се­натори від кожного. 17-та поправка до Конституції, прийнята 1913 р., зафіксувала, що сенатори обираються безпосередньо населенням штату у спосіб прямих виборів. Кандидат у сенатори мав досягти 30-річного віку, бути громадянином США не менше 9 років і жити у штаті, від якого обрався. Строк повноважень сенаторів становив 6 років. Через два роки третина сенаторів повинна була переоби­ратися.

Головою сенату був віце-президент. Конституція наділила се­нат правом контролю за діяльністю вищих федеральних посадових осіб, зокрема й президента. Якщо 2/3 сенаторів підтримають обви­нувачення, висунуте палатою представників, то винний звільня­ється з посади. У даному випадку сенат діє в порядку імпічменту (резолюція недовіри). Це вважається дійовим засобом обмеження виконавчої та судової гілок влади. Лише за згодою сенату прези­дент може укладати міжнародні договори, призначати послів, членів Верховного суду тощо. Отже, обсяг повноважень сенату - набагато ширший, ніж палати представників, і він є немовби проти­вагою нижній палаті. Варто, однак, зазначити, що палата пред­ставників і сенат наділені однаковими правами щодо законодав­чої ініціативи і прийняття законів.

​

Дайте відповідь на запитання.

1. Хто міг обиратися в Палату представників?

2. Які повноваження були в Палати Представників?

3. Хто міг обиратися до Сенату?

4. Які повноваження були в Сенату?

​

Завдання 3. 

Виконавча влада у США доручалася президентові. Президент - глава держави і федеральної адміністрації. Але він міг бути усунутий від посади резолюцією недовіри, прийнятою конгресом. Президент - головнокомандувач армії та флоту, міг призначати і звільняти будь-якого члена свого кабінету. Як глава держави, він здійснював функції представництва: приймав і при­значав послів. За порадою і згодою сенату призначав членів Вер­ховного суду США і суддів федеральної системи. Президент по­кликаний забезпечити точне дотримання федеральних законів, йому надавалося право помилування і відстрочення виконання вироків у справах про злочини проти США (передбачалося, що це право є гарантією від сваволі суддів).

Як глава уряду, президент визначав обов'язки всіх міністрів, посадових осіб США, міг вимагати від керівників департаментів і міністерств письмової думки з будь-якого питання. Президент - єдиний офіційний керівник виконавчої влади.

Вища судова влада перебувала у віданні Верховного суду США. Його члени призначалися президентом «за порадою і зго­дою сенату» і зберігали свої посади довічно. Конституція заборо­няла зменшувати їм платню. Право перегляду законів, прийнятих конгресом, та актів виконавчої влади у разі їх невідповідності Конституції ввірялося Верховному федеральному суду США, але не за прямим уповноваженням Конституції, а як допущена практи­ка, що стала прецедентом від 1803 р.

Крім Верховного федерального суду, у США було створено систему судів штатів і районних судів.

 

Дайте відповідь на запитання:

1. На які гілки поділялася влада в США?

2. Чому був саме такий поділ?

3. Які повноваження мав Президент?